Історія
Булгур з‘явився на Близькому Сході ще до рису й картоплі. Пропарювання дозволяло зберігати пшеницю довше і готувати її швидше. Для регіонів з обмеженим доступом до води та палива це було критично важливо.
У Туреччині булгур став базовою їжею задовго до індустріалізації - і не втратив цієї ролі донині.
Чому це тренд зараз
Світ скорочує споживання червоного м‘яса, а гарніри знову виходять на перший план. Булгур ідеально вписується в сучасний раціон: складні вуглеводи, клітковина, швидке приготування.
Для бізнесу це ще й приклад ефективної переробки пшениці з мінімальними втратами і високою стабільністю попиту.
Продукт Тверда пшениця (durum) Пропарювання перед подрібненням Різні фракції - від дрібного до крупного Тривалий термін зберігання Ринок і цифри
Туреччина є одним із найбільших виробників і експортерів булгуру у світі. Щорічне виробництво оцінюється в 1-1,2 млн тонн, значна частина йде на експорт до Близького Сходу, ЄС та Африки.
У 2025 році:
експортні ціни на булгур коливалися в межах 400-600 доларів за тонну,
у роздрібі в ЄС булгур коштував дорожче за звичайну пшеницю, але дешевше за рис і кіноа.
Булгур - приклад продукту з низькою волатильністю та стабільним попитом навіть у кризові періоди.
Як це їдять / готують сьогодні
У Туреччині булгур - основа плову, салату кісір, гарнір до овочів і м‘яса. У Європі його активно використовують у бізнес-ланчах як заміну рису або пасти.
Для споживача він зручний: не потребує довгого варіння, добре поєднується з овочами й спеціями, дає відчуття ситості без важкості.
Цікавий факт
У деяких регіонах Туреччини булгур досі готують колективно - одразу на зиму. Це одна з небагатьох зернових традицій, що зберегла общинний характер.
Булгур доводить: інновація не завжди означає новизну. Іноді це просто добре збережена технологія.
Еще нет отзывов. Будьте первым!