Всесвітній день каші - 10 жовтня

Вперше був проведений в 2009 році. Заходи організовуються для збору коштів на їжу і благодійність, для допомоги голодуючим дітям в країнах, що розвиваються. Ці жовтневі заходи у першій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

В Україні крупу виготовляли з пшона, гречки, ячменю, пшениці, вівса, кукурудзи, пізніше рису. Товчені зерна відокремлювали від луски, одержуючи чисту крупу за допомогою шеретування у круподернях або товчення у ступах. При цьому крупа могла лишатися цілою або перетворювалася на дрібну січку. Крупи готували до варіння по-різному: ячмінь, пшоно, кукурудзу, пшеницю мили, гречку і овес підсмажували до золотавого кольору.

Каші з гречки й пшона були поширеними по всій території України, кукурудзяна - на південному заході та в Карпатах, вівсяна - у деяких районах Полісся й Західного Прикарпаття, ячна - також по всій території, але більшою мірою на Лівобережжі. Пшенична каша була менш популярною, оскільки пшеницю майже повністю переробляли на борошно. З початку XX ст. у селянському побуті з’явилася рисова крупа, але значного поширення вона набула лише у повоєнні роки. Найулюбленішою по всій Україні була все ж гречана каша: Гречана каша - то мати наша, а хлібець житній - то батько рідний.