Свято БОРЩУ чи трохи про український гарячий суп
Український борщ - гарячий заправний суп, на яловичині та свинині, основою виступає буряк, який надає йому характерного червоного кольору. Історія борщу налічує понад 500 років.
Поширеним борщ став за часів панування козаків, котрі дуже любили цю їжу.
Кажуть, що Тарас Шевченко любив борщ із риби. Із Петербургу він писав своєму братові листа: "Коли будеш їхати, візьми з собою тараню, і ми наваримо справжнього борщу."
Ініціював офіційне визнання борщу українською національною стравою Євген Клопотенко - ресторатор, кулінарний експерт і популяризатор української кухні.
На його думку, поділ борщів не варто узагальнювати навіть регіональними різновидами. Насамперед борщ різниться саме за родинами, а не регіонами. Це можна простежити, навіть якщо порівняти між собою так звані регіональні рецепти з однієї місцевості:
- От зберіть в одній кімнаті три родини з одного регіону і запитайте, як правильно готувати борщ. То ж буде просто епічна і дуже пристрасна сварка, бо вони всі, чорт забирай, готують борщ по-своєму. Тому я б і використовував такі поняття, як "родинний борщ". Тобто є загальна українська культура приготування борщу. Але характер борщу різниться в залежності від родин, у яких був створений їхній унікальний борщ (унікальні продукти, своя техніка нарізки і черга закидання тощо).
Шеф-кухарка та головна консультантка ресторану української кухні в нью-йоркському Іст-Вілідж Veselka Олеся Лью вважає борщ українським насамперед завдяки згадкам його рецептів в історичних архівах. Це достовірно свідчить про походження і подальше розповсюдження страви саме з українських земель.
У деяких регіонах України побутувало цікаве запрошення до обіднього столу: "Сідайте борщувати!".
Про українську "борщову культуру" свідчить також топоніміка. Наприклад, у різних регіонах є відповідні населені пункти: Борщі, Борщівка, Борщів. Крім того, у Києві та його передмісті є Микільська Борщагівка, Петропавлівська Борщагівка, Південна та Софіївська Борщагівки.
А ще про українськість страви свідчить величезне розмаїття рецептів борщу у різних регіонах на території України. Відмінності у рецептах були зумовлені, зокрема, різницею у кліматі й доступності продуктів. Так, у районах, що прилягають до річок, озер чи морського узбережжя, рибу як один із компонентів борщу сушили у соломі або солили. Наприклад, у районі Рівного використовували в‘юнів. Або ж у західному - білі гриби.
За однією з версій, борщ вперше приготували на території Київської Русі ще в XIV столітті. Назва страви походить від кореня "бор" та стародавньої літери "щ", що означає "червоний" і відображає колір страви. Інші вважають, що слово "борщ" походить від рослини борщовика, яку додавали до цієї страви. А от томатна заправка для українського борщу вперше з’явилася на початку XX століття, коли в країні стали поширюватися американські помідори. До цього моменту борщ приправляли кислими складниками, такими як сироватка, кисле молоко або капуста, ягоди, кислі яблука. Також існувала традиція готувати борщ на основі бурякового квасу. У воду додавали нарізаний буряк, капусту, моркву та інші овочі, і варили в глиняних горщиках або чавунцях.
Існувало 3 види традиційного борщу.
Червоний - готували з капустою, буряком, морквою, петрушкою (пастернаком), а з другої половини 19-го ст. - з картоплею.У святкові дні або по неділям борщ варили на м’ясній юшці, у будні смажили сало з цибулею і часником. В борщ додавали як власне буряк, так і буряковий квас, для кислоти додавали сироватку або маслянку, коли подавали на стіл у визначні дні - приправляли сметаною. Для гостроти смаку в борщ давали червоного перцю. Борщ готували з квасолею, додавали у нього підсмажене борошно, пшоняну чи гречану каші, галушки. На заході борщ готували дуже рідким тільки з буряка, без капусти чи картоплі, приправляючит зажаркою, а для кислоти додавали вишневий чи яблучний сік. У піст борщ варили без м’яса і сала, тільки на олії, але додавали гриби, сушену, варену або смажену рибу. Червоний борщ готували не лише як обідню страву, а також на Різдво, весілля, хрестини, поминки.
Зелений борщ (весінній) - з кваском. Його варили з молодим кваском, кропивою, лободою, молодим листям буряка, додавали варене яйце, сметану або сироватку. Так само, у пісні дні зелений борщ готували не на м’ясі, а з грибами або рибою.
Холодний борщ готували у спекотні літні дні. Молодий буряк варили, різали соломкою, заправляли квасом, сироваткою, маслянкою або сметаною. Додавали свіжу зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику та додавали варені яйця. Вживали охолодженим з хлібом та вареною картоплею.
Слово "борщ" походить від назви рослини "борщовик", листя якої використовувались у приготуванні страви. Є і інші версії, більш поетичні, але менш переконливі..
Існує поняття про "борщовий пояс", що пролягає від південно-східної Польщі через Україну, Білорусь до регіонів Росіїі на Волзі та Дніпрі. Втім, борщ поширений і в інших країнах, до прикладу, в Туреччині (borç).
Походження борщу невідомо, найімовірніше, він "народився" на території, яку займала раніше Київська Русь, а зараз Україна (з центром у Києві) і т.д., а до турків був занесений після навали Орди…ну, і Москва не відразу будувалася …
Достеменно історія борщу невідома. Проте перша згадка про нього датується 1584 у Києві. Страву згадував у своїх щоденниках Мартін Груневег - німецький торговельний агент. Начебто 17 жовтня 1584 року він зупинився над річкою Бощівка, що біля Києва. У щоденнику він пише так: "Русини купляють борщ рідко або ніколи, тому що кожен готує його у себе дома сам, оскільки це їхня повсякденна їжа і питво". Хто придумав борщ, важко казати. Прототипом страви вважають суп, до якого додавали все, що росло на городі.
Використано відкриті джерела інтернет
Еще нет отзывов. Будьте первым!